Личаківський цвинтар: статуї, епіграфи, каплиці та усипальниці
Місто Львів ще в середньовіччі був багатонаціональним центром розвитку культури, релігії, торгівлі та інших сфер життєдіяльності. Розвиток слов'янської цивілізації пам'ятають і зберігають в своїх надрах пагорби і долини на яких розкинулось багатовікове історичне місто. В околицях Львова неодноразово знаходили сліди язичницьких святилищ, цвинтарів, ранньослов'янських городищ. За припущеннями деяких істориків, дата побудови першої вірменської святині датовано 1183 роком.
Домініканська місія перебувала у Львові 1232-1234 рр. Не забуваємо ж звичайно про православні храми Київської Русі і католицьких соборах за часів правління містом князем Казимиром. У середньовіччі померлих ховали тільки на освяченій землі, якої вважали територію навколо храму. Тому ще і до сьогоднішнього часу ми зустрічаємо кладовищі поряд з церквою. А так як Львів з початку свого заснування був багатоконфесійним містом, померлим надавали спокою на кладовищі за конфесійною приналежністю. Тобто, католиків ховали поруч з католицьким костелом, православних і вірмен - поруч з православними храмами, євреїв - поруч з синагогою. Таким чином в центрі середньовічного Львова кладовищ налічувалося сім. Тільки єврейське кладовище, засноване в кінці ХIV ст. було розташоване в околицях міста Львова. У 40-х роках ХХ ст. під час окупації Львова гітлерівськими військами, кладовище було стерто з лиця землі. Зараз на місці колишнього єврейського кладовища діє Краківський ринок. Заможних католиків в основному поляків, які проживали у Львові ховали в костелах, а надгробком для їх могил служили мармурові статуї, що зображують сплячої людини. Такі статуї зараз можна побачити в кафедральному соборі Львова, костелах єзуїтів і домініканців. Розташовані кладовища в центрі Львова несли загрозу санітарно-епідеміологічному стан того часу. Вода підземних потоків розмивала кладовища, потрапляла в колодязі з питною водою, що призводило до епідемій чуми і холери. Тому в 11 грудня 1783 р. імператор Йосиф II видав розпорядження, яким суворо заборонялося існування будь-якого кладовища в межах міста. Існуючі в той час кладовища були зруйновані, а останки покійних перепоховані на нових кладовищах Львова. Всі нові кладовища знаходилися за межами міста Львова - це були Личаківський цвинтар, Городоцький, Жовківський і Папарівка.
https://jdemleto.com/uk/pishokhidni-ta-avtobusni-ekskursiji/lichakivske-kladovishche#sigProIdb6de6cdcdb
До теперішнього часу зберігся тільки Личаківський цвинтар - один з найдавніших некрополів Європи. Перші поховання з'явилися тут лише в 1786 р. Надгробки та усипальниці кладовища створені в стилях класицизму (орієнтація творів некропольної скульптури на мистецтво античного світу з його високодуховними і етичними цінностями) і конструктивізму, які панували у Львові з кінця XVIII ст. У 1835 році кладбіщенській садівник ушляхетнив територію кладовища, були прокладені кам'яні стежки, алеї, побудовані громіздкі цвинтарні ворота, а сама територія кладовища - обгороджена. У такому вигляді і постає перед поглядом відвідувачів Личаківський цвинтар сьогодні. Це унікальна за своїми художніми якостями експозиція творів скульптурного мистецтва під відкритим небом. За часів СРСР почали з'являтися пам'ятники в стилі соцреалізму. З кінця XVIII ст. до першої половини XIX ст. Личаківський цвинтар наповнювався пам'ятниками і надгробками видатних львівських скульпторів: Гартмана Вітвера - випускника Віденської Академії мистецтв, братів Шімзерів - Антона, Леопольда, Іоанна, Павла Евтелье. У творах скульптурного мистецтва переважали класичні форми надгробків - це саркофаг, стела, обеліск, архітектурні мотиви. Алегоричні образи монументально-декоративної скульптури передавали тугу та жаль рідних за померлими, скороминуче земного існування людини. Тут і сумна плакальниця, ангел смерті, богиня ночі. Вони доповнюються зображеннями палаючого смолоскипа, ритуальної судини - лакрінарія, вази, покритої флером - покривалом забуття, головок і квітів маку, колонами без капітелі, як символ життя, раптово обірвалася тощо. Скульптор Гартман Вітвер, оселився у Львові в кінці 80-х років XVIII ст. Перші надгробки на Личаківському кладовищі належать рукам саме цього видатного майстра: надгробок Яблонської в Кафедральному соборі, 8-м надгробних пам'ятників на Личакові (Юліані Шрангнер, Терезі Шабінгер і ін.), Скульптурне оздоблення найдавнішої каплиці Личаківського кладовища - каплиці Дунін - Борковських.
Діяльність Антона Шімзера в великій мірі визначалося розвитком некропольної скульптури у Львові. Його безпосередніми послідовниками були брат Іван з синами і П. Евтелье. Типологія його Личаківському пам'ятників дуже розгалужена. У всьому цьому різноманітті можна виділити три домінуючі групи творів. Це традиційні алегоричні сюжети і образи, зображення реальних осіб (наприклад пятіфігурная композиція сім'ї Бауера, т.зв. група Матіаса Бауера) і третя група - християнські образи. Учень Шімзерів Павло Евтельє працював у братів як виконавець-муляр. Він був людиною обдарованою і згодом сам брав вже замовлення на встановлення пам'ятників і надгробків. У своїй роботі він часто повертався до скульптур Шімзерів, за аналогією він зробив «Хресну дорогу» в едікули розміщував фігури католицьких архієпископів, повторював мотив плакальника з дитиною, тощо. В середині XIX ст. отримують розвиток тенденції нових проявів формоутворення надгробних пам'ятників. У цей період своїми роботами відзначилися художники Л. Марконі, Т. Баронча, П. Войтович, К. Годебській, Г. Кузневич, А. Пер'є, Ю. Марковський та інші. Скульптури на кладовищі набувають монументальність. У тодішній некропольній скульптурі Личакова популярними стають портретні надгробки, які доповнювалися елементами ілюстрацій виду діяльності покійного. В середині XIX ст. саркофаг стає один з найбільш затребуваних типів оформлення надгробки. У другій половині XIX ст. поширеним типом надгробного пам'ятника стає хрест. На початку ХХ ст. переважна більшість пам'ятників на Личаківському цвинтарі належить рукам скульпторів Л. Тіровічу і архітекторові Я. Балабану. Пам'ятки Личаківського меморіалу в цьому є багатошаровим пласті української монументально-декоративної скульптури, яка приваблює туристів з усіх куточків світу.
При вході на кладовище кидається в очі розкішний сімейний мавзолей сім'ї Бачевських. Юзеф-Адам Бачевський був власником фабрики горілок і лікерів більше 300-х сортів. У довоєнному Львові «Бачевські» називали будь-яке спиртне, на стільки популярним була марка алкоголю. Неподалік від входу знаходяться каплиця сімей Кшегуновічей - землевласників і політиків. Поруч - каплиця сім'ї Адамських. Між двох каплиць розмістилися дві менші за розміром - це каплиця родини Кароля Кіселька - власника львівської пивоварні. Личаківський цвинтар для зручності і орієнтації на місцевості розділен на просторові ділянки, т.зв. поля. Поле при вході на кладовище - найстаріше. Тут зустрічаються найдавніші його надгробки і скульптури. На цьому ж полі похований Вацлав Домбровський. Зліва від входу привертає увагу пам'ятник Сіверіна Гощинського - учасника польського повстання 1830-1831 р.р., відомого як засновника української течії у польській літературі - козакофільства. Недалеко від нього поховані класик польської літератури Марія Конопіцька і літератор Габріела Запольська. Поруч знаходиться родинний склеп Зигмунда Горголевського - будівельника Львівського Оперного театру. Надгробок Юліана-Костянтина Ордона, учасника польських повстань в ХІХст. височить неподалік у вигляді піраміди - символу вічності, який увінчує орел. Біля підніжжя піраміди - лежить поранений стрілою лев, що спирається на гармату. Юліан-Костянтин Ордон під час оборони Варшави підірвав разом з ворогами редут, який захищав. За заповітом прах р Ордона з Флоренції був перевезений до Львова і похований на Личаківському цвинтарі. Далі по стежці викладеної камінням, відкривається вид на пам'ятники президентам Львова: Тадеуша Рутовські, Годзіміру Малаховський. У період правління Г. Малаховского у Львові з'явилися електричний трамвай, Оперний театр, сучасний водопровід. Значно скромніше є надгробки українських літераторів: Петра Карманського, Миколи Голубця, Андрія Волощака, Володимир Гжицький, Степана Масляка. З українських художників тут поховані Іван Труш, Осип Курилас, Віктор Савін. Маркіян Шашкевич також похований на Личаківському цвинтарі. Він вперше почав писати і видавати літературу розмовною українською мовою. Вище знаходиться надгробок Станіслава Людкевича - українського композитора. Поруч бачимо пам'ятник Івану Франку, що ілюструє відомий вірш автора «Каменярі». Недалеко похована видатних українська співачка Соломія Крушельницька. Спокій тіла і душі знайшли на Личаківському кладовищі останки відомого українського співака Володимира Івасюка - автора музики і текстів пісень «Водограй», «Червона рута», «Я піду в далекі гори». Також поховані тут славні українські діячі: Іван Крип'якевич, Мирон Кордуба та ін. На пагорбі в центрі Личаківського кладовища розташований меморіал учасників польського повстання 1830-1831рр. У південно-західній частині кладовища поховані польські солдати, які загинули під час Українсько-Польської війни в 1918р.
https://jdemleto.com/uk/pishokhidni-ta-avtobusni-ekskursiji/lichakivske-kladovishche#sigProIdfd3ee67c4f
З центру міста до Личаківського кладовища зручніше дістатися по вулиці Пекарській. Увагу туристичних груп по маршруту до кладовища привертає будинок під № 19 - палац графів Семенських-Левицьких, побудований в кінці XIX в. Праворуч від в'їзних воріт бачимо вхід в колишній манеж, прикрашений скульптурами голів коней. Далі, праворуч видніються величні білі колони Львівської медичної ветеринарної академії, будинок № 50 - Палац Туркулов-Комелло, побудований в кінці XIX в. в стилі «венеціанської неоготіки». У 30-х роках ХХ ст. палац належав красуні Софії Батицькій - першої міс Польщі. В одному з корпусів навчального закладу академії знаходиться унікальний музей підков, який можна оглянути за попередньою домовленістю. Далі вулицю Пекарську прикрашають навчальні корпуси Львівського медичного університету. Закінчується вулиця, впираючись в громіздкі ворота Личаківського кладовища - музею-заповідника.
