Куранти на вежі Ратуші, короткий опис, історія
Колись древній філософ Френсіс Бекон стверджував, що найбільшою втратою в житті є втрата часу. Люди давно намагалися визначати час. Спочатку за сонцем і зірками, в подальшому були винайдені водяні і пісочний хронометри. Зануримося в далеке минуле виникнення годин. Минуло чимало часу, перш ніж виникли годинник схожі на сучасні, зі справжньою стрілкою і циферблатом.
Близько тисячі років тому, перший механічний годинник з'явився в побуті - циферблати в них були громіздкими. Вал-барабан за допомогою важенних гир, закріплених товстим канатом, розкручував механізм годинника. У давнину механічний годинник був дорогими і не кожному по кишені. Розміри перших годинників були настільки вражаючими, що їх розміщували тільки на міських вежах. Особливою чіткістю у визначенні часи відзначалися механічні годинники, винайдені в Європі. Перші баштові годинники з'явилися у 1288 році, в місті Лондон на знаменитій башті Вестмінстерського абатства. Місцева влада для орієнтації городян в часі, встановлювали механічні годинники на міських вежах. Годинники відображали тільки проміжки часу розміром в годину, який відбивали дзвони на ратуші. Відповідно, про прихід кожної години, по дзвону дзвонів, можна було дізнатися не тільки в центрі міста, а й на його околицях.
За старими європейськими традиціями, головний годинник міста Львова відображає час на вежі Ратуші. Відлуння дзвонів, відбиваючих час, чутно як на Високому Замку так і в межах старого міста. Вперше згадка про годинник на ратуші Львова датується 1404 роком. За правильністю хода годинникового механізму пильно стежив годинникар, найнятий місцевою владою. Коштів на механічний символ міста можновладці не шкодували. Вежу у Львові неодноразово перебудовували і разом з цим міський годинник доповнювали масивними литими дзвонами.
https://jdemleto.com/uk/istorichnij-tsentr-lvova/godinnik-miskoj-ratushi#sigProIdc4151ede4c
У 1491 році на вежі встановили дзвін вагою 1100 кілограм. Прихід нової години наймані годинникарі відбивали вручну, ударом по дзвону. Так відбувалося до 1504 року, поки не придумали спосіб, який дозволив механізувати цей процес. У 1527 році під час відомої пожежі у Львові, коли вигоріли майже всі дерев'яні споруди міста, на подив городянам вежа Ратуші та годинник на ній вціліли. Реставрацією пошкодженого годинника зайнявся годинниковий майстер. Згодом, через 20 років, знову проводили технічний ремонт механізму годинника. Оновили канати, відкалібрували часомір, замінили старі важкі гирі на нові. Місцевою владою, під замовлення в столярній майстерні, було замінено стрілки і циферблат годинника. Фон годинника, крім зарубок часу прикрасили зображеннями сонця і місяця. Але чергова пожежа в місті 1571 року всі зусилля по реставрації звів нанівець. Спеціально для відновлення механізму годинника, був запрошен годинникових справ майстер. Його висновок був сумним для жителів міста: після страшної пожежі механізм не підлягав ремонту. Тому за вказівкою місцевої влади, годинник, на який було витрачено стільки грошей, змушені були демонтувати.
За новий часовий шедевр взявся відомий годинниковий майстер того часу. Новий годинник для львівської Ратуші годинникар майстрував більше двох років. Після чого урочисте встановлення годинника на ратуші Львова сталася у 1574 році. Згодом встановили потужний дзвін (відображав вже кожну чверть години), великий залізний покажчик для стрілок, нові гирі, канати. Циферблат покрили позолотою.
Годинниковий механізм в 1721 році знову був оновлений. Але, в 1826 році він розбився, після падіння вежі Ратуші. На знов зведену вежу, встановили годинник, зроблений у Віденському політехнічному інституті. Але служив городянам він недовго, адже в 1848 році під час обстрілу міста годинник згорів. У 1851 році знову відновлюють вежу і встановлюють нові годинники, зроблені також у Відні. Саме цей остаточний варіант годинникового механізму, карбує час в місті Лева і по сей день. Щодня працює головний годинник міста - день і ніч повідомляють про зміну часу не тільки стрілки, але й звук гомон дзвонів, встановлених на вежі. Дзвін відбиває кожну чверть години. Менший дзвін, який відбиває хвилини, важить 350 кг., великий дзвін, який оголошує про прихід нової години, важить 700 кг. Першу чверть години, менший дзвін видзвонює один раз, другий - два рази, третю - три рази, четверту - чотири. І тільки один раз за кожні 60 хвилин пробиває великий дзвін, сповіщаючи місто про прихід нової години. Якщо уважно придивитися, то на великому дзвоні можна побачити напис: «Vigilate, nescitis enim horam» в перекладі з латинської «моліться, бо Ви не знаєте часу». Механізм годинника запускається в рух за допомогою двигуна з гирями. Влаштований такий механізм так: на вал-барабан намотана потужний ланцюг, до нього кріпляться дві потужні гирі. Найбільша годинникова гиря важить 150 кг., менша - 80 кг. Гирі тягнуть ланцюг до низу і розкручують барабан. Барабан, в свою чергу, шестернями чіпляє інші шестерні, які рушать стрілки на циферблаті. Діаметр циферблата годинника Ратуші - 4 метра, довжина великої стрілки - 2 метри, маленької - 1,5 метра.
Для всіх бажаючих в певні дні відкрито оглядовий майданчик на вежі львівської Ратуші. Піднявшись з близької відстані, можна поспостерігати за коліщатками, шарнірами, важкими гирями громіздкого механізму годинника. Щоб дістатися на верхівку вежі, відвідувачам варто бути фізично підготовленими, адже вгору потрібно пройти 408 сходинок. І після огляду міста і самих годин, зійти тим же шляхом вниз. Як і в давнину за віковим годинниковим механізмом стежить годинникар. З його розповіді можна дізнатися багато історій і курйозних випадків, які відбувалися з годинником. Тут колись працював його батько, тепершній доглядач переймав навички майстерності ще з дитячих років.
Так, починаючи з сьомого класу, під час відряджень батька, Тарас вже самостійно дивився за механізмом годин. Удосконалений механізм міського годинника все одно час від часу потребує калібрування, щоб багатовіковий символ міста відображав точний час. Технічний огляд починається з звірки годин з місцевим часом, потім оглядається кожен з чотирьох циферблатів, згодом регулюється заводний механізм. У 1990 році відбувся останній капітальний ремонт годинника. На сьогоднішній день це один з останніх діючих механічних годинників Європи.
