Центральна алея проспекта Свободи
Прогулюючись проспектом Свободи, мало б хто уявив собі, що якихось 250 років тому тут протікала річка Полтва, порозша осокою й очеретом. У 1270 році тодішній градоначальник міста князь Лев, розпорядився вивести річку Полтву в каналізацію, з метою збільшення площі міста під забудову. Щоб осушити болотисту місцевість були прокладені дерев'яні жолоби-канали, які відводили воду в Полтву. Таким чином, звільнився досить вагомий пласт землі, де розмістилася вулиця Театральна.
Проспект Свободи утворився на місці стародавнього оборонного валу, русла річки Полтви і її лівого берега. Сформувався бульвар у 1800 році з двох вулиць і паркової тополиної алеї. Відразу після утворення вулиця носила назву Нижні Вали. Але за час свого існування ще не раз змінювала назву. Так з 1855 року - Карла Людвіга, з 1919 - Легіонів, з 1940 - 1-го Травня, з 1941 - Оперштрассе, 1944 - Легіонів, з 1945 - 1-го Травня, з 1959 - проспект Леніна, а з 1990 - проспект Свободи.
Збереглися домові книжки зі списками власників будинків даної вулиці за період з 1863 по 1920 роки. Переважна більшість будинків цієї вулиці належало євреям. Це була вулиця ресторанів, готелів, кафе. Тут знаходиться збережений і в даний час «Гранд-Готель». Вперше побудована мережа торгових магазинів під однією концепцією торгового пасажу. Відрізок від площі Міцкевича був забудований житловими будинками австрійської влади. Сьогодні парна сторона проспекту Свободи починається з будинку під номером 6, спорудженого 1964 р., далі №10 - колишній Авансовий банк. На протилежному боці вулиці до сих пір збереглися дві кам'яниці. Тут діяла знаменита «Віденська кав'ярня», відтворена і в сучасності.
https://jdemleto.com/uk/istorichnij-tsentr-lvova/tsentralna-aleya-prospekta-svobodi#sigProId63e49bbd45
Забудова проспекту Свободи у Львові дає важливий і наочний матеріал для дослідження творчості двох видатних архітекторів Юліана Октавіана Захаревича (1837-1898 р.р.) і його сина Альфреда Захаревича (1871-1937 р.р.). Центральною частиною проспекту протікала річка Полтва. Її наступні укриття і відведення сталось тільки в 1887 році і коштувало 54 696 золотих. Забетонував Полтву інженер Вацлав Ібіанський. Утворену площу, під чуйним керівництвом садівника Арнольда Рерінга, було засаджено цінними породами дерев, влаштовано проїзди до нинішньої вул. Дорошенко і Гнатюка.
З початку XIX ст. в моду входять вечірні променади під супровід мелодій вуличних музикантів. На бульварі з'являються кіоски з ласощами, морозивом та лимонадом. З 1858 р. Нижні Вали (колишня назва проспекту) почали висвітлюватися замість масляних - газовими лампами. Електричним освітленням проспект був обладнаний в 1901 р.
З 1888 року проклали лінії кінного трамваю, які вели з залізничного вокзалу до площі Митна. З 1984р. побудовані лінії електричного трамвая. Закінчення будівництва Оперного театру в 1900 р. стало логічним і вдалим завершенням композиції проспекту в північному напрямку.
У різні історичні віхи на проспекті стояли пам'ятники різним діячам: фігура гетьмана С. Яблонського, захисника Львова від турків в 1695 р., Архангел Михаїл з Королівського арсеналу, гетьман і король Польщі Ян III Собеський стояв на площі в 1898 р. У 1940 р. встановлено колону «Сталінської конституції», після війни - пам'ятник В. І. Леніну. За незалежної України в 1996г. урочисто відкрили пам'ятник Тарасу Григоровичу Шевченку. Площа біля пам'ятника Кобзарю стала улюбленим місцем для проведення мітингів, концертів і народних гулянь.
