Фольклорні, антропологічні та історичні відомості про виникнення Східниці
Почув нарід, що є непогане місце, де би мож жити. Землі подостатком, файні ліси. Стали сходитися відти, відти, відти …. Схід людий. Та й так утворилася Східниця (село Дрогобицького району на Львівщині).
Наразі то було невелике село. Піздніше тут приїхав єден такий великий богач, через якихсь знавців довідалися, що тут може бути нафта. І мав з собов ще двох хлопів, троха освічених. О, такий оден майстер-вертач, що ся розумів коло тої машини, що вертит землю і шукає ропу. Вони мали таки інструмента, що пущали в землю там на п’ядесят ци кілько метрів. То дізнавалися, що тут буде газ, нафта, віск.
Постала тут така мала робітнича група. Копали вни спочатку рискалями, може, коло сорок метрів. Вни щи машин мали, щоб борувати так, як нині. І вни тоту землю збадали, ввиділи, що має бути нафта.
- О мож ту робити будови.
- Треба робітників.
Зачали приходити такі бідні, що за роботу жили, з Борислава, від Стрия, від Дрогобича, з-за Львова, від Перемишля, з Самбора, десь з таких далеких, далеких місцевостей. З усих боків сходилися, бо ту робила копальня нафти.
Східниця росла, росла. Прийшли, взяли на роботу дучки лопатами копати. Вни ся ту обізнали і до сусіда:
- Приїжджай сюди, ту буде робота і тобі.
Приходив і лишався, бо тогди тяжко було десь инде дістати роботу. А мож якись грейцар добути.
Записав Г.В. Дем’ян 28 серпня 1979 року від Фридрака Федора Івановича, 1900 року народження, в селі Довгому біля Рибника, Дрогобицького району Львівської області.
Передала Марвика, Лапідуз Лапсайданка, онучка баби Малаі, мольфарки з Долини.
